Sasha Boole — Too old to sell my soul (2020)

Четвертий повноформатний альбом Саші Буля побачив світ сьогодні. Розповідаємо, чим він відрізняється від попереднього та чому не варто відкладати його прослуховування. 

Веселе оспівування не найвеселіших тем з усією серйозністю та перемінним сміхом вривається до полотна таких самих буднів — серйозних, дещо абсурдних, але єдиних.

Квітень був багатим на поодинокі релізи Саші Буля, що передували виходу його нового альбому "Too old to sell my soul". Перший за три роки повноформатний альбом є витвором DIY-культури, оскільки записувався завдяки лишень портативній студії та Дністровому натхненному спокою.

Альбом починає однойменна пісня, кліп до якої вийшов ще у квітні. Написана у найкращих традиціях diy ще минулого літа, вона і визначає формат запису цього альбому:

"Записав [...] (пісню — ред.) використовуючи 8-канальну портастудію та два мікрофони. Окрім клавішних та оплесків, все записано одним дублем. Тому, це практично лайв із мінімумом постобробки. Для мене це дебют у якості "бедрум-продюсера", коли абсолютно все: від накопичення — до мастерингу, я робив сам."

Одноманітна й передбачувана у своєму звучанні "Too old to sell my soul" є буквальним вираженням міркувань автора з приводу продажу душі за більший успіх, аніж уже є. Оскільки Саша Буль мав таку можливість — отримати boost популярності за участь у Євробаченні — ця тема тепер не зі слів, а з досвіду йому знайома. Композиція є роботою одного мотиву. Лише в самому її кінці просту гітарну гру своєю присутністю замінює жартівливо-готичне електронне звучання органу.

 

У квітні в мережі з‘явилася "Music to watch the world dying" — пісня, написана ще 2 роки тому. Й це помітно, оскільки нічого подібного до неї в новому альбомі немає. Глибина цієї композиції споріднює її з попереднім альбомом "Golden Tooth", як за настроєм, так і мелодично. Сам Буль висловився щодо неї, як щодо "однієї з кращих" своїх композицій, і з цим важко не погодитися.

Нова для слухачів пісня "Вурдалак" починається з аудіоряду старої кінострічки, а далі переходить до грайливої манери виконання, зображує п’яні скарження двох товаришів-перевертнів за чаркою. Одним із них, до речі, є Гера Луїдзе — вокаліст та контрабасист свінгкор гурту The Hypnotunez. У треку органічно поєднуються англійська та українська, бо вимова Буля незалежно від мови особливо не змінюється. Підспівування, що фоново супроводжують увесь альбом, ніби є привидами тих душ, що поділяють згадані почуття. Так у пісні "Werewolf" численні душі через виття виражають свою згоду зі словами, які Буль вимовив за багатьох.

Те саме словесно продовжується у композиції "Рівні". Питання рівності супроводжує низьке звучання акустики, що цілковито заповнює собою костел Святого Лазаря. Саме там вокал Буля, в оточенні святих ликів та струн, ринувся до неземних вершин. Запис цього треку до альбому відбувся за співпраці зі львівською Golka Studio.

 

Трек "Там буде ніж" побачив світ 4 травня на патреоні. Композиція нагадує жанр української народної пісні від початку, як лірично — мотив підстави, зображення кривавого заходу сонця, виття вітру, так і характерним протяжним вокалом.

Незвичною для цього альбому є "Widowmaker" — повільна, із замкненою між бітів електрогітарою, що в кінці вдається до суцільного шуму. Композиція є експериментом цього релізу, чимось сміливішим за старе-добре блюзове прагнення.

На зміну їй приходить "Ocean", мрійлива, з виразними теплими акордами, що вкупі зі словами виносять тебе до стихії, поблизу якої й писалася вся ця музика. Останній трек альбому — "Зі смертю під вінець" вирізняється багатим, хоч і простим звучанням банджо. Й до самого кінця Буль тримається простоти, винайденої ще до нього, але такої, що різнитиметься від артиста до артиста. Адже банджо це чи акустика, в цьому релізі вони не прагнуть до пізнання себе, зостаючись відданими звичним прийомам. Вийшло так, що співпраця Саші Буля із Me and That Man стала лінією розмежування його підходів: "Пісні, які потребували би багатших аранжувань, я писав для МАТМ, а чисто сінгер-сонграйтерські акустичні історії залишав собі." (джерело)

 

Одразу помітна різниця між цим та попереднім альбомами, що на відстані у 3 роки один від одного. "Too old to sell my soul" видається суворішим лірично, але більш безтурботним за манерою нарації про явища складні, сумні, життєві чи вигадані. Інструментально простіший ніж попередній, він більше відповідає бажанням самого артиста, за його ж словами. Тут музикант повністю відійшов від допомоги басу, що окреслював контури композицій у "Golden Tooth". Зосередження перейшло до губної гармошки, яка іноді служить вивільненням задушеної скепсисом та часом емоційності, виспівує те, що не вклалося до слів. І загалом цей реліз є гідним продовженням творчого шляху, що триває ще з 2014-го року й, поки що, до самої дельти Дністра. 

Альбом на стримінгах

Думки, висловлені у рецензіях, передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію Neformat.com.ua

Sasha Boole / Саша Буль — чернівецький сонграйтер, кантрі/фолк виконавець, котрий грає на багатьох музичних інструментах. Його активна гастрольна діяльність почалась лише у 2014 році, проте кількість зіграних концертів уже перевалила за кілька сотень. На рахунку музиканта кілька повноформатних альбомів, один з яких виданий на вінілі українським лейблом AbyShoMusic, та чимало синглів. З 2018 року Саша Буль також є учасником польського дарк кантрі гурту Me and That Man.

Sasha Boole у соцмережах:

Bandcamp: https://sashaboole.bandcamp.com
Facebook: https://www.facebook.com/sashabooleofficial
Soundcloud: https://soundcloud.com/sasha-boole
Instagram: https://www.instagram.com/sasha_boole/

Neformat.com.ua ©

1. Too Old To Sell My Soul
2. Music To Watch The World Dying
3. Nothing But Sand
4. Werewolf UA (feat. Gera Luidze)
5. Fortress
6. Рівні
7. Там Буде Ніж
8. Royal Flush
9. Widowmaker
10. The Ocean
11. Зі Смертю Під Вінець (Live at St. Lazarus)

12.06.2020